Лоботомия – історія, наслідки та роль у психіатрії

Лоботомия — це медична процедура, яка проводилась для лікування психічних розладів. Вона була дуже популярною в середині XX століття, але згодом була визнана небезпечною та нелюдською. Хоча на той час її вважали революційною, сьогодні ця операція викликає жах і подив.

Процедура полягала у хірургічному втручанні в мозок, а саме — у розриві зв’язків між лобовими долями та іншими частинами мозку. Вона мала на меті зменшити симптоми шизофренії, депресії та тривоги. Проте, як наслідок, пацієнти часто втрачали емоції, мотивацію та здатність мислити логічно.

Історія виникнення лоботомии

Як все почалося

Лоботомия була вперше проведена у 1935 році португальським лікарем Егасом Монішем. Він вірив, що психічні хвороби виникають через порушення в мозкових зв’язках. Ідея операції була в тому, щоб “перезавантажити” мозок шляхом розрізу нервових шляхів. Його метод швидко набув популярності в Європі та США.

У 1949 році Моніш отримав Нобелівську премію за свій внесок у психіатрію. Це ще більше популяризувало лоботомию серед лікарів. У США головним пропагандистом цього методу був доктор Волтер Фрімен, який спростив процедуру та зробив її доступнішою.

Поширення у світі

До 1950-х років лоботомию проводили тисячам людей. Вона була рекомендована навіть дітям, підліткам та військовим. У деяких країнах це робили без повної згоди пацієнта або його родичів. Це викликало великі етичні суперечки та скандали.

У СРСР та Україні лоботомия також використовувалась, хоч і не настільки масово. Лікарі часто проводили її у психіатричних лікарнях для “лікування” людей з ознаками непокори чи бунтівної поведінки.

Як проводилась лоботомия

Класичний метод

На початку лоботомию робили через отвір у черепі. Лікар вводив спеціальний інструмент (лейкотом) і обертав його, щоб зруйнувати частини мозку. Процедура була болючою та ризикованою. Багато пацієнтів після неї ставали інвалідами.

Трансорбітальна лоботомия

Пізніше з’явилась простіша версія — трансорбітальна лоботомия. Доктор Фрімен вигадав метод, коли інструмент (схожий на лідоруб) вводили через очну ямку. Процедура займала лише кілька хвилин і часто проводилась без наркозу.

Цей метод став популярним через свою простоту. Проте його наслідки були ще більш небезпечними — зниження інтелекту, емоційна байдужість і навіть смерть.

Наслідки лоботомии для пацієнтів

Фізичні та емоційні зміни

Після лоботомии багато людей втрачали здатність радіти, сумувати або відчувати інші емоції. Вони могли бути спокійними, але не здатними до нормального життя. Деякі більше не могли піклуватися про себе або навіть говорити.

Крім того, були випадки смерті від ускладнень або інфекцій. Часто пацієнти потребували постійного догляду. Це сильно впливало не лише на них, а й на їхні родини.

Соціальні наслідки

Через наслідки лоботомии багато людей були ізольовані від суспільства. Вони потрапляли в психіатричні лікарні або спеціальні заклади. Суспільство ставилось до них з підозрою або страхом.

Це призвело до формування негативного образу психічно хворої людини, як небезпечної або неконтрольованої. Така стигматизація триває й досі у багатьох країнах.

Занепад та заборона лоботомии

Медичне переосмислення

У 1960-х роках з’явились нові ліки, які допомагали боротися з психічними розладами без хірургії. Це були антипсихотики, антидепресанти та транквілізатори. Лікарі зрозуміли, що медикаментозне лікування більш ефективне та безпечне.

Згодом у багатьох країнах лоботомия була заборонена. Етика медицини змінилася. Тепер важливо не лише лікувати, а й зберігати гідність пацієнта. Лікарі почали більше поважати права людини.

Судові процеси та вибачення

У деяких країнах жертви лоботомии подали до суду на лікарні. Вони вимагали компенсації за завдану шкоду. Частина держав вибачилась за ці дії офіційно. Наприклад, у США Конгрес визнав операції такими, що порушували права людини.

Лоботомия в культурі та мистецтві

Фільми та книги

Про лоботомию знято багато фільмів і написано чимало книг. Один із найвідоміших — фільм “Пролітаючи над гніздом зозулі”. У ньому герой стає жертвою лоботомии через непокору.

Також у художній літературі та музиці часто згадують цю процедуру як символ жорстокості системи. Це ще раз підкреслює, як сильно вона вплинула на уявлення про медицину.

Суспільна пам’ять

Сьогодні лоботомия є уроком для лікарів і суспільства. Вона нагадує, як важливо дотримуватись етики та не забувати про права пацієнтів. Медики повинні не лише лікувати, а й берегти гідність кожної людини.

Лоботомия в сучасному розумінні

Що думають лікарі сьогодні

Сучасна психіатрія категорично відкидає лоботомию. Зараз лікарі шукають безпечні способи лікування: когнітивна терапія, медикаменти, підтримка з боку сім’ї. Пацієнт має право на повну інформацію та згоду на будь-які дії.

Чи існують альтернативи?

Так. Наприклад, у важких випадках застосовують електрошокову терапію, але тільки за чіткими правилами. Є також методи глибокої стимуляції мозку, але вони проходять лише під суворим наглядом.

Висновок

Лоботомия — це болісна глава історії медицини. Вона стала прикладом того, як наука може нашкодити, якщо нехтувати етичними нормами. Хоча мета була благородною — вилікувати психічні розлади, наслідки були страшними. Зараз ми повинні пам’ятати ці помилки, щоб не повторювати їх у майбутньому.

Читати далі: Рутгер Хауэр — Життя, Кар’єра та Спадщина Легендарного Акторa

Часті запитання про лоботомию